|
Послання до Галатів |
| |
|
[1] [2] [3] [4] [5] [6] |
| |
| Глава 1 |
| |
| 1 Павло, апостол - не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця, що воскресив його із мертвих, |
| 2 і всі брати, що зо мною, Церквам Галати. |
| 3 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, |
| 4 що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого, |
| 5 якому слава на віки вічні! Амінь. |
| 6 Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу євангелію; |
| 7 не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову. |
| 8 Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема! |
| 9 Як ми казали перше, так і нині повторяю: Коли хтось вам проповідує іншу Євангелію, ніж ту, що ви прийняли, -нехай буде анатема! |
| 10 Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою. |
| 11 Звістую вам, брати, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою; |
| 12 бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише - через об'явлення Ісуса Христа. |
| 13 Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її. |
| 14 Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. |
| 15 Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, |
| 16 зволив об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись, |
| 17 ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск. |
| 18 По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п'ятнадцять день. |
| 19 А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього. |
| 20 Те, що пишу вам, то ось перед Богом, що не обманюю. |
| 21 Потім пішов у сторони сирійські та кілікійські; |
| 22 на обличчя ж мене не знали Церкви Юдеї, що у Христі. |
| 23 Вони лиш чули, що той, хто колись гонив нас, тепер проповідує ту віру, яку колись руйнував, |
| 24 і прославляли заради мене Бога. |
| |
| Глава 2 |
| |
| 1 Згодом, по чотирнадцятьох роках, я знову пішов у Єрусалим з Варнавою, взявши з собою і Тита. |
| 2 А пішов я туди за об'явленням і появив їм Євангелію, яку проповідую між поганами, особливо знатнішими, чи, бува, не дарма труджуся чи трудився. |
| 3 А й Тит, що був зо мною, бувши греком, не був примушений до обрізання. |
| 4 А щодо облудних братів влазнів, які крадькома пролізли, щоб підглядати нашу свободу, що її маємо в Ісусі Христі, щоб нас поневолити, |
| 5 ми їхньому велінню не поступилися ні на хвилину, щоб правда Євангелії залишилася у вас. |
| 6 Щождо тих, які вважалися за знатних, - якими вони тоді були, мені байдуже; Бог не дивиться на обличчя людини, - мені ті знатні нічого не добавили. |
| 7 Навпаки, побачивши, що проповідь Євангелії для необрізаних повірена мені, як Петрові для обрізаних, - |
| 8 бо той, хто допомагав Петрові в апостольстві між обрізаними, допомагав і і мені між поганами, - |
| 9 і визнавши дану мені благодать, Яків, Кифа та Йоан, що вважалися стовпами, на знак єдности дали мені й Варнаві правиці, щоб ми йшли до поган, вони ж до обрізаних; |
| 10 тільки щоб ми про вбогих пам'ятали, що я власне і намагався робити. |
| 11 Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому що заслужив на докір. |
| 12 Перше бо ніж прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; а як прийшли, то почав таїтися та відлучатися, боявшись обрізаних. |
| 13 Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що й Варнава був зведений їхнім лицемірством. |
| 14 Та коли я побачив, що вони не ходять право за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському? |
| 15 Ми - уроджені юдеї, не з отих грішників поган; |
| 16 а довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається ділами закону. |
| 17 Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, - то невже Христос - служитель гріха? Жадним робом! |
| 18 Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, то я себе самого оголошую переступником. |
| 19 Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я -розп'ятий з Христом. |
| 20 Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене. |
| 21 Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно. |
| |
| Глава 3 |
| |
| 1 Онерозумні галати! Хто вас зачарував, вас, перед очима в яких був зображений Ісус Христос розп'ятий? |
| 2 Одне лиш хочу від вас знати: Чи ви прийняли Духа завдяки ділам закону, а чи тому, що повірили проповіді? |
| 3 Невже бо ви такі безглузді? Почавши духом, завершуєте тепер тілом? |
| 4 Невже стільки ви натерпілися марно? Коли б лиш марно! |
| 5 Чи ж той, хто подає вам Духа і творить чудеса між вами, чи ж він робить це завдяки ділам закону, а чи тому, що ви повірили проповіді? |
| 6 Як Авраам “увірував у Бога, і це було зараховано йому за оправдання”, |
| 7 - тож зрозумійте, що тільки віруючі - правдиві сини Авраама. |
| 8 Тому й писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові цю добру звістку: “У тобі будуть благословенні всі народи.” |
| 9 Так, отже, ті, що вірують, благословляться з вірним Авраамом. |
| 10 Усі бо, які покликаються на діла закону, - під прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону.” |
| 11 А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо “праведний з віри буде жити.” |
| 12 Закон же не від віри, бо каже: “Хто чинитиме його приписи, той буде ними жити”. |
| 13 Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто висить на дереві”, - |
| 14 щоб благословення Авраама перейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа. |
| 15 Брати, я говорю по-людському: Навіть людського заповіту, укладеного, як годиться, ніхто не може скасувати чи до нього щось додати. |
| 16 Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: “Потомкам”, немов би про багатьох, лише про одного: “І твоєму потомкові”, яким є Христос! |
| 17 Кажу бо це: Завіту, уже затвердженого Богом, закон, що надійшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати й таким чином зробити недіючою обітницю. |
| 18 Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю. |
| 19 А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. |
| 20 Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один. |
| 21 То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти. - тоді справді від закону було б оправдання. |
| 22 Але Письмо все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа. |
| 23 Раніш, ніж прийшла віра ми були замкнені під охороною закону очікуючи віри, що мала відкритися, |
| 24 так що закон був нашим вихователем, аж до Христа, щоб вірою ми оправдалися. |
| 25 А як прийшла віра, ми вже не під вихователем. |
| 26 Бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. |
| 27 Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися. |
| 28 Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі. |
| 29 А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею. |
| |
| Глава 4 |
| |
| 1 Кажу бо: Доки спадкоємець малоліток, він нічим не відрізняється від слуги, хоч він і пан усього, |
| 2 але під опікунами та домоправителями перебуває до призначеного батьком часу. |
| 3 Отак і ми, як були малолітками, були підневолені первням світу. |
| 4 Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, |
| 5 щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. |
| 6 А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває “Авва, Отче!” |
| 7 Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові. |
| 8 Колись то ви, не знавши Бога, служили богам, що не були справді богами. |
| 9 Тепер же, коли ви спізнали Бога, чи радше, коли Бог спізнав вас, -як можете ви повертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як і колись, хочете знову служити? |
| 10 Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки! |
| 11 Побоююся за вас, чи не трудивсь я коло вас даремно! |
| 12 Благаю вас, брати, будьте як я, бо й я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. |
| 13 Ви ж знаєте, як я з-за недуги тіла звістував вам перший раз Євангелію, |
| 14 і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною, ані відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. |
| 15 Де ж воно, те ваше щастя? Свідкую вам, що, якби можна було, ви вирвали були б свої очі й мені віддали б! |
| 16 Невже я ворогом став вашим, говоривши вам правду? |
| 17 Вони нещиро за вас побиваються; вони вас хочуть від нас відсторонити, щоб ви про них дбали. |
| 18 Воно добре - ревнувати, але у добрім; завжди, а не лиш тоді, коли я між вами. |
| 19 О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас! |
| 20 А я хотів би бути серед вас тепер і змінити свій голос, бо й сам не знаю, що з вами робити! |
| 21 Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ж ви не розумієте закону? |
| 22 Написано бо, що Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної. |
| 23 Та той, що від рабині, народився за тілом, а той що від вільної - за обітницею. |
| 24 Це має інше значення: оті дві жінки - то два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це - Агар; |
| 25 а гора Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що дійсно поневолений з дітьми своїми. |
| 26 А вишній Єрусалим -вільний, він мати всім нам. |
| 27 Написано бо: “Звеселися, неплідна, що не родиш! Викликуй, рада та весела, ти, що мук не знала, бо у покинутої більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка.” |
| 28 Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці. |
| 29 Та як тоді, хто народився за тілом, гонив того, хто родився за духом, так і тепер. |
| 30 Тільки ж що Письмо каже: “Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не успадкує з сином вільної.” |
| 31 Отак, брати, ми сини не рабині, а вільної. |
| |
| Глава 5 |
| |
| 1 Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову. |
| 2 Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтеся, Христос вам ні в чому не допоможе. |
| 3 Свідчу знову кожному, хто обрізується: Він мусить увесь закон чинити. |
| 4 Ви, що шукаєте в законі оправдання, від Христа відлучилися, від благодаті ви відпали. |
| 5 Ми бо духом з віри очікуємо надії оправдання, |
| 6 бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні необрізання, але - віра, чинна любов'ю. |
| 7 Ви бігли добре. Хто ж то вам став на перешкоді, що ви правді не повинуєтеся? |
| 8 Це переконання не від того, хто вас кличе. |
| 9 Трохи закваски квасить усе тісто. |
| 10 Я певний в Господі, що ви не матимете інших думок; а хто заколочує вас, буде засуджений, хто б він не був. |
| 11 Я ж, брати, коли ще проповідую обрізання, то чого мене ще гонять? Отже, кінець отій соблазні, що від хреста! |
| 12 Коли б то вже зовсім покалічили себе ті, що заколот у вас зчиняють! |
| 13 Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесности; але любов'ю служіть один одному. |
| 14 Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.” |
| 15 Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили! |
| 16 Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; |
| 17 бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б. |
| 18 А коли дух вас водить, то ви не під законом. |
| 19 Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, |
| 20 ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, |
| 21 зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, - як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, царства Божого не успадкують. |
| 22 А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, |
| 23 тихість, здержливість. На тих то нема закону. |
| 24 Ті ж, що є Ісус-Христові, розп'яли тіло з його пристрастями та пожадливостями. |
| 25 І коли ми живемо духом, то духом і ходімо. |
| 26 Не будьмо марнославні, задерикуваті між собою, завидущі одні одним. |
| |
| Глава 6 |
| |
| 1 Брати! Коли б хтось попав у якусь провину, то ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности, пильнуючи себе самого, щоб і собі не впасти у спокусу. |
| 2 Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа. |
| 3 Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, - обманює себе самого. |
| 4 Кожний нехай добре перевіряє своє діло і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими: |
| 5 кожний бо власний тягар понесе. |
| 6 Нехай учень ділиться всяким добром з тим, хто його навчає слова. |
| 7 Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме. |
| 8 Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. |
| 9 Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо. |
| 10 Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі. |
| 11 Гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. |
| 12 Ті, що хочуть показатися гарними тілом, - вони силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. |
| 13 Бо й самі обрізані, не додержують закону, а хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. |
| 14 Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий, а я - світові; |
| 15 бо ані обрізання, ані необрізання є щось, лише - нове створіння. |
| 16 На тих, які поступають за цим правилом, мир на них і милосердя, а й на Ізраїля Божого. |
| 17 На майбутнє нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса. |
| 18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати! Амінь. |
