|
Послання до Римлян |
| |
|
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] |
| |
| Глава 1 |
| |
| 1 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої, |
| 2 яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях |
| 3 про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида, |
| 4 установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, - про Ісуса Христа, Господа нашого, |
| 5 через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени, |
| 6 між якими й ви - покликані Ісуса Христа; |
| 7 усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа. |
| 8 Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі. |
| 9 Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас |
| 10 і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас; |
| 11 бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити, |
| 12 тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю. |
| 13 Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, - та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, - щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами. |
| 14 Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками: |
| 15 тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію. |
| 16 Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо - сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, - |
| 17 справедливість бо Божа об'являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.» |
| 18 Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю; |
| 19 тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив; |
| 20 невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання. |
| 21 Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце. |
| 22 Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними |
| 23 і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів. |
| 24 Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою. |
| 25 Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь. |
| 26 За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні; |
| 27 так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду. |
| 28 І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще: |
| 29 вони - сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби; |
| 30 вони - обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам, |
| 31 нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні. |
| 32 Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять. |
| |
| Глава 2 |
| |
| 1 Ось чому немає тобі оправдання, хто б ти не був, о чоловіче, що судиш; бо в чому судиш іншого, ти сам себе засуджуєш: чиниш бо те саме, що судиш; |
| 2 ми ж знаємо, що суд Божий відбувається по правді на тих, що таке чинять. |
| 3 Чи думаєш про те, о чоловіче, - який судиш тих, що таке чинять, а сам таке робиш, - що ти суду Божого уникнеш? |
| 4 Або погорджуєш багатством його доброти, поблажливости і довготерпеливости, не знаючи, що Божа доброта тебе веде до покаяння? |
| 5 Та ти жорстокістю твоєю і нерозкаяністю серця збираєш гнів на себе в день гніву, коли об'явиться правдивий суд Бога, |
| 6 що віддасть кожному за його вчинками: |
| 7 тим, що витривалістю в добрім ділі шукають слави, чести і нетління - життя вічне; |
| 8 а сварливим та неслухняним правді, але слухняним кривді - гнів та обурення. |
| 9 Горе й утиск на всяку душу людську, що чинить зло: на юдея перше, потім грека; |
| 10 слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро: юдеєві перше, а потім грекові, |
| 11 бо Бог не вважає на особу. |
| 12 Бо ті, що згрішили поза законом, поза законом і згинуть; а ті, що згрішили під законом, будуть суджені законом. |
| 13 Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються. |
| 14 Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши закону, самі собі закон; |
| 15 вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, - |
| 16 в день, коли Бог, згідно з моєю Євангелією, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа. |
| 17 Та коли ти, що звешся юдей, що спираєшся на закон і хвалишся Богом, |
| 18 ти, що знаєш його волю і, навчившись із закону, розбираєш, що краще, |
| 19 упевняєш себе, що ти провідник сліпим, світло тим, що в темряві, |
| 20 2виховник невігласів, учитель дітей, бо маєш у законі вираз знання і правди, - |
| 21 ти, отже, що інших навчаєш, себе самого не навчаєш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш! |
| 22 Наказуєш не чинити перелюбу, і чиниш перелюб! Гидуєш бовванами, а чиниш святокрадство! |
| 23 Ти, що хвалишся законом, переступом закону Бога зневажаєш. |
| 24 Бо, як написано, через вас ім'я Боже зневажається між поганами. |
| 25 Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти переступаєш закон, обрізання твоє стало необрізанням. |
| 26 Коли ж необрізаний пильнує постанови закону, то чи не порахується йому його необрізання за обрізання? |
| 27 І необрізаний по природі, виконуючи закон, осудить тебе, що, не зважаючи на Письмо й обрізання, ти переступник закону; |
| 28 бо не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, |
| 29 а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця - за духом, не за буквою; такому похвала не від людей, але від Бога. |
| |
| Глава 3 |
| |
| 1 В чому вищість юдея? Або яка користь з обрізання? |
| 2 Велика з кожного погляду: їм бо, насамперед, були довірені пророцтва Божі. |
| 3 Що ж бо, коли деякі не повірили? Хіба ж їхня невірність знищить вірність Божу? |
| 4 Ясно, що ні! Треба визнати радше, що Бог правдомовний, а кожний чоловік брехливий, як написано: «Щоб ти оправдався у твоїх словах і переміг, коли будуть тебе судити.» |
| 5 Коли ж наша неправедність виявляє Божу праведність, то що скажемо? Чи ж Бог є несправедливий - по-людському говорю! - коли наводить гнів свій? |
| 6 Зовсім ні! Бож як би Бог мав світ судити? |
| 7 Та коли Божа правда моєю неправдою більше сяє, йому на славу, то нащо мене ще як грішника судити? |
| 8 Чому ж тоді деякі нас очорнюють і деякі говорять, нібито ми кажемо: «Робімо зло, щоб із нього вийшло добро»? На таких суд справедливий. |
| 9 То що ж? Маємо перевагу? Зовсім ні! Бож ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом, |
| 10 як написано: «Немає справедливого, ані одного! |
| 11 Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога. |
| 12 Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного! |
| 13 Їхнє горло - гріб відкритий, до обману язик їх схильний, отрута гадюча у них під губами. |
| 14 Уста у них прокльонів повні і гіркоти. |
| 15 Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги. |
| 16 На їхніх дорогах злидні і руїна. |
| 17 Вони не відають дороги миру. |
| 18 Немає Божого остраху у них перед очима.» |
| 19 Ми ж знаємо, що все, що закон говорить, тим, які під законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом, |
| 20 бо ніхто не оправдається перед ним ділами закону: законом бо гріх пізнається. |
| 21 Тепер же без закону з'явилася Божа справедливість, засвідчена законом і пророками; |
| 22 справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці. |
| 23 Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої, |
| 24 і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі: |
| 25 якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх, |
| 26 за час довготерпіння Божого, щоби виявити свою справедливість за нинішнього часу, - щоб він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса. |
| 27 Де ж тоді хвальба? Вона виключена. - Яким законом? Діл? Ні, але законом віри. |
| 28 Бо ми вважаємо, що чоловік оправдується вірою, без діл закону. |
| 29 Хіба Бог - тільки юдеїв, а не й поган? Авжеж, і поган, |
| 30 бо є лиш один Бог, що оправдує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру. |
| 31 То, значить, вірою ми касуємо закон? Ні, навпаки, ми його стверджуємо. |
| |
| Глава 4 |
| |
| 1 Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом? |
| 2 Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом. |
| 3 Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання. |
| 4 Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне; |
| 5 тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання. |
| 6 Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл: |
| 7 «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті. |
| 8 Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.» |
| 9 Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.» |
| 10 Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний. |
| 11 І він прийняв ознаку обрізання, - печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане; |
| 12 і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам. |
| 13 Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, - |
| 14 бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости: |
| 15 закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу. |
| 16 Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім, |
| 17 як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, - перед тим, в кого він увірував, - перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.» |
| 18 Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!» |
| 19 Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло - було ж йому яких сто років - і на завмерле лоно Сари. |
| 20 Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж - скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові, |
| 21 зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати. |
| 22 Тому і пораховано йому це за оправдання. |
| 23 І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому, |
| 24 але й про нас, яким віра порахується, - нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, |
| 25 що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання. |
| |
| Глава 5 |
| |
| 1 Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, |
| 2 через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. |
| 3 Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, |
| 4 терпеливість - досвід, а досвід - надію. |
| 5 Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний. |
| 6 Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. |
| 7 Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. |
| 8 Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. |
| 9 Отож, тим більш тепер, оправдані його кров'ю, ми спасемося ним від гніву. |
| 10 Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям. |
| 11 І не тільки те, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення. |
| 12 Тим то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили; |
| 13 бо і до закону гріх був у світі, але гріх не рахується, коли нема закону; |
| 14 одначе смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, що не згрішили подібним переступом Адама, що є образ того, що мав прийти. |
| 15 Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. |
| 16 І не так воно є з даром, як із провиною одного грішника: бо суд по одній провині приносить засуд, а дар ласки по багатьох провинах - оправдання. |
| 17 Бо коли через переступ одного смерть царювала завдяки (чинові цього) одного, то тим більш ті, що одержують щедро ласку і дар оправдання, царюватимуть у житті через одного Ісуса Христа. |
| 18 І, таким чином, як через переступ одного на всіх людей прийшов засуд, так через чин справедливости одного на всіх людей приходить життєдайне оправдання. |
| 19 Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так через послух одного багато людей стане праведними. |
| 20 Закон же прийшов, щоб збільшився переступ, а де збільшився гріх, там перевершила ласка, |
| 21 щоб, як панував гріх зо смертю, так панувала і ласка через оправдання на вічне життя, через Ісуса Христа, Господа нашого. |
| |
| Глава 6 |
| |
| 1 Що ж скажемо? Чи зостанемось у грісі, щоб помножилася ласка? |
| 2 Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, - як нам у ньому далі жити? |
| 3 Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися? |
| 4 Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. |
| 5 Бо якщо ми з'єднані з ним подобою його смерти, то будемо і подобою воскресіння. |
| 6 Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп'ятий з ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити; |
| 7 бо хто вмер, той від гріха звільнився. |
| 8 Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним, |
| 9 знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує. |
| 10 Вмираючи бо, він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. |
| 11 Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі. |
| 12 Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям, |
| 13 і не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші, як зброю праведности. |
| 14 Бо гріх не буде більш над вами панувати: ви бо не під законом, а під ласкою. |
| 15 Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під законом, а під ласкою? Зовсім ні! |
| 16 Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому віддаєте себе за слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха - на смерть, чи то послуху - на праведність? |
| 17 Але дяка Богові, що ви, бувши колись слугами гріха, з усього серця послухалися тієї науки, якій ви піддалися, |
| 18 та що, звільнившися від гріха, стали слугами праведности. |
| 19 Я говорю по-людському, через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення. |
| 20 Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведности. |
| 21 Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній - смерть. |
| 22 Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець - життя вічне. |
| 23 Бо заплата за гріх - смерть, а дар ласки Божої - життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім. |
| |
| Глава 7 |
| |
| 1 Хіба не знаєте, брати, - я тим говорю, які знають закон, - що закон панує над людиною, поки вона живе? |
| 2 Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв'язана (з ним) законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. |
| 3 Тим то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові. |
| 4 Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. |
| 5 Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти. |
| 6 Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в'язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно з старим законом. |
| 7 Що ж скажемо? Що закон - гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: «Не пожадай!» |
| 8 Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх - мертвий. |
| 9 І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив, |
| 10 а я умер; так то заповідь, що мала б бути мені на життя, стала мені на смерть. |
| 11 Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею. |
| 12 Все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. |
| 13 Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Ніколи! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу. |
| 14 Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх. |
| 15 Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. |
| 16 Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий. |
| 17 Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. |
| 18 Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні; |
| 19 бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. |
| 20 Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. |
| 21 Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається; |
| 22 мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий, |
| 23 але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах. |
| 24 Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти? |
| 25 Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, то я сам служу умом законові Божому, а тілом - законові гріха. |
| |
| Глава 8 |
| |
| 1 Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі. |
| 2 Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти. |
| 3 Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, - пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі, |
| 4 щоб оправдання закону здійснилося на нас, що ходимо не за тілом, а за духом. |
| 5 Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, - про духове. |
| 6 Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа - до життя і миру; |
| 7 тому що прагнення тіла вороже Богові - бо не кориться законові Божому, та й не може. |
| 8 Тілесні не можуть подобатись Богові. |
| 9 Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить. |
| 10 А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. |
| 11 І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас. |
| 12 Тим то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити; |
| 13 бо коли живете за тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити. |
| 14 Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони - сини Божі. |
| 15 Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! -Отче!» |
| 16 Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі; |
| 17 а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися. |
| 18 Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з'явитися. |
| 19 Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих. |
| 20 Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії, |
| 21 що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих. |
| 22 Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках. |
| 23 Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, |
| 24 бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється? |
| 25 Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало. |
| 26 Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними. |
| 27 А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею. |
| 28 Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, - покликаним за його постановою, усе співдіє на добро. |
| 29 Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами; |
| 30 яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив. |
| 31 Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? |
| 32 Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, - як же разом із ним не подарує нам усього? |
| 33 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог - той, що оправдує; |
| 34 хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, - він заступається за нас. |
| 35 Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? |
| 36 Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз.» |
| 37 Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас. |
| 38 Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, |
| 39 ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім. |
| |
| Глава 9 |
| |
| 1 Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі. |
| 2 Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці. |
| 3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом; |
| 4 вони - ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці; |
| 5 їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім - Бог, благословенний повіки. Амінь. |
| 6 Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля - ізраїльтяни; |
| 7 і не тому, що нащадки Авраама - всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство», |
| 8 тобто, не тілесні діти - то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків. |
| 9 Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.» |
| 10 Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака; |
| 11 коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, - щоб постанова Божа була за вибором, |
| 12 не від діл, але від того, який кличе, - їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!» |
| 13 Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.» |
| 14 Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні! |
| 15 Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.» |
| 16 Отже це - не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує. |
| 17 Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я.» |
| 18 Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим. |
| 19 Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?» |
| 20 А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?» |
| 21 Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть? |
| 22 Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель, |
| 23 щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу, |
| 24 -на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, - |
| 25 як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу - улюбленою. |
| 26 І на тім місці, де було їм сказано: «Ви - не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.» |
| 27 Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться», |
| 28 Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі. |
| 29 І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.» |
| 30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри; |
| 31 Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности. |
| 32 Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання, |
| 33 як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.» |
| |
| Глава 10 |
| |
| 1 Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися. |
| 2 Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна. |
| 3 Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. |
| 4 Бо мета закону - Христос, на оправдання кожного, хто вірує. |
| 5 Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.» |
| 6 А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» - тобто: Христа звести додолу; |
| 7 або: «Хто зійде в безодню?» - тобто: щоб вивести Христа з мертвих. |
| 8 Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо. |
| 9 Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, |
| 10 бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння. |
| 11 Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в нього, не осоромиться.» |
| 12 Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває; |
| 13 бо «Кожний, хто призове ім'я Господнє, спасеться.» |
| 14 Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? |
| 15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!» |
| 16 Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?» |
| 17 Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове. |
| 18 Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж - «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.» |
| 19 І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.» |
| 20 А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об'явився тим, що про мене не питали.» |
| 21 До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.» |
| |
| Глава 11 |
| |
| 1 Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина. |
| 2 Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля? |
| 3 «Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.» |
| 4 І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.» |
| 5 Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю. |
| 6 Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю. |
| 7 Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи, |
| 8 як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.» |
| 9 А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату. |
| 10 Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.» |
| 11 Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість. |
| 12 А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх? |
| 13 Я ж кажу вам, погани, - оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, - |
| 14 надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти. |
| 15 Бо коли їхнє відкинення - примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих? |
| 16 І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя. |
| 17 Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку, |
| 18 то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе. |
| 19 Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.» |
| 20 Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся! |
| 21 Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити. |
| 22 Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий. |
| 23 Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити. |
| 24 Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці? |
| 25 Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни - щоб не були самі в собі велемудрі, - що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою; |
| 26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність. |
| 27 Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.» |
| 28 З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків, |
| 29 бо дари Божі і покликання незмінні. |
| 30 Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, |
| 31 так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя. |
| 32 Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати. |
| 33 О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги! |
| 34 Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником? |
| 35 Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане? |
| 36 Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь. |
| |
| Глава 12 |
| |
| 1 Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. |
| 2 І не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале. |
| 3 Ласкою, яка мені дана, я кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, а думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному. |
| 4 Бо як в одному тілі маємо багато членів і всі члени не виконують ту саму роботу, |
| 5 отак і ми: численні - одне в Христі тіло, кожен один одному член. |
| 6 Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; |
| 7 хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; |
| 8 хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає - у простоті; хто головує - дбайливо; хто милосердиться - то з радістю. |
| 9 Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши зло, приставайте до добра. |
| 10 Любіть один одного братньою любов'ю. Пошаною один одного випереджайте. |
| 11 В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; |
| 12 веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі; |
| 13 святих у потребах спомагайте і дбайте про гостинність. |
| 14 Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте. |
| 15 Радуйтеся з тими, що радуються; плачте з тими, що плачуть. |
| 16 Між собою будьте одної думки, про високе не мудруйте, радше до покірного схиляйтеся; не будьте зарозумілі на себе. |
| 17 Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро. |
| 18 Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі. |
| 19 Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву, написано бо: «Мені належить помста, я відплачу», - говорить Господь. |
| 20 Але коли твій ворог голодує, нагодуй його; і коли має спрагу, напій його, бо, роблячи це, ти нагромаджуєш йому на голову розпалене вугілля. |
| 21 Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром. |
| |
| Глава 13 |
| |
| 1 Кожна людина нехай кориться владі вищій: нема бо влади, що не була б від Бога; і ті, існуючі влади, установлені Богом. |
| 2 Тим то, хто противиться владі, противиться Божому велінню, а ті, що противляться, самі на себе суд стягають. |
| 3 Начальники бо страшні не тим, що добро, а тим, що зло чинять. Хочеш не боятися влади? Чини добро, і будеш мати похвалу від неї; |
| 4 вона бо - слуга Божий, тобі на добро. А як ти чиниш зло, то бійся, бо недарма меч носить; вона - Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло. |
| 5 Тому треба коритися не тільки ради кари, але й ради сумління. |
| 6 Через це бо платите й податки, бо то службовці Божі, що лише того й пильнують. |
| 7 Тож дайте кожному належне: кому податок - податок, кому мито - мито, кому острах - острах, кому честь - честь. |
| 8 Не майте жодних боргів ні у кого, крім боргу взаємної любови, бо той, хто любить другого, виконав закон. |
| 9 Бо заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не кради», «Не пожадай», і всякі інші заповіді містяться у цьому слові: «Люби твого ближнього, як себе самого.» |
| 10 Любов ближньому зла не чинить. Любов, отже, - виконання закону. |
| 11 Тим більше, що ви знаєте час, що вже пора вам прокинутись із сну: тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. |
| 12 Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла. |
| 13 Як день, - поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; |
| 14 але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей. |
| |
| Глава 14 |
| |
| 1 Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. |
| 2 Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину. |
| 3 Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. |
| 4 Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його. |
| 5 Один відрізняє день від дня, для іншого ж - кожний день однаковий. Кожний нехай виробить собі певність думки. |
| 6 Хто вважає на дні, ради Господа на них вважає; і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові. |
| 7 Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: |
| 8 бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні. |
| 9 На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати. |
| 10 Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом? Усі ми станемо перед судилищем Божим, |
| 11 бо написано: «Як живу я, - каже Господь, - кожне коліно схилиться передо мною, і кожний язик визнає Бога.» |
| 12 Так ото, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові. |
| 13 Тож не судімо більш один одного, а радше вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або й упав. |
| 14 Я знаю, я переконаний в Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто думає, що щось нечисте, тому воно нечисте. |
| 15 Коли твій брат сумує з-за їжі, то ти поводишся не за любов'ю. Не губи твоєю їжею того, за якого вмер Христос. |
| 16 Не виставляйте вашого добра на зневагу. |
| 17 Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі. |
| 18 Хто так служить Христові, той Богові вгодний і людям довподоби. |
| 19 Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування. |
| 20 Не руйнуй ради їжі Божого діла. Все чисте, та лихо чоловікові, що їсть, учиняючи спокусу. |
| 21 Добре не їсти м'яса і вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся б. |
| 22 Ту віру, що ти маєш, тримай її про себе перед Богом. Щасливий той, хто не має викидів сумління в тому, що задумує робити. |
| 23 А хто вагається, той, коли їсть, уже засуджений, бо не робить в добрій вірі; все бо, що не з віри, - гріх. |
| |
| Глава 15 |
| |
| 1 Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних, а не собі догоджати. |
| 2 Кожний із нас нехай намагається догодити ближньому: на добро, для збудування. |
| 3 Бо й Христос не собі догоджав, а як написано: «Зневаги тих, що тебе зневажають, упали на мене.» |
| 4 Все бо, що було написане давніше, написане нам на науку, щоб ми мали надію через терпеливість й утіху, про які нас Письмо навчає. |
| 5 Бог же терпеливости й утіхи, за прикладом Христа Ісуса, нехай дасть вам, щоб ви між собою однаково думали за Христом Ісусом; |
| 6 щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. |
| 7 Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу. |
| 8 Кажу бо, що Христос став слугою обрізання ради Божої правди, щоб здійснити обітниці, які було дано отцям; |
| 9 а погани щоб прославили Бога за його милосердя, як написано: «Тож прославлятиму тебе серед народів, співатиму імені твоєму!» |
| 10 І знову каже: «Возрадуйтеся, погани, з його народом!» |
| 11 І знову: «Хваліте Господа, всі народи! Нехай його виславляють усі люди!» |
| 12 І ще каже Ісая: «Буде - паросток Єссея, що встане панувати над народами. На нього будуть надіятись народи.» |
| 13 Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого. |
| 14 А й я сам, мої брати, переконаний щодо вас, що ви й самі повні доброти, наповнені усяким знанням і можете один одного напоумляти. |
| 15 А коли я, подекуди, трохи сміливіше був написав вам, то я зробив це, щоб пригадати вам завдяки благодаті, яка дана мені Богом |
| 16 на те, щоб я був служителем Христа Ісуса між поганами і виконував священицьку службу Божої Євангелії, щоб жертва поган була милою і освяченою у Святім Дусі. |
| 17 Я маю, отже, чим хвалитись у Христі Ісусі щодо речей Божих. |
| 18 Не смію бо говорити про те, чого Христос не сподіяв через мене для послуху поган, словом і ділом, |
| 19 силою знаків і чудес, силою Духа Божого; так що я розповсюднив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілірику, |
| 20 вважаючи, однак, за честь не проповідувати Євангелії там, де Христове ім'я було вже відоме, щоб не будувати на чужій основі, |
| 21 але як написано: «Ті, що про нього їм не звіщалось, його побачать; і ті, що про нього не чули, зрозуміють.» |
| 22 Власне, тому я мав щоразу перешкоди, щоб прийти до вас. |
| 23 Тепер же, не маючи більше поля праці в цих країнах і гаряче бажаючи з давніх літ до вас прибути, коли виберуся в Еспанію, |
| 24 надіюсь, як буду проходити, побачити вас і що ви мене туди проведете, після того, як я трохи натішусь вами. |
| 25 Тепер же йду в Єрусалим, святим служити, |
| 26 бо Македонія і Ахая вирішили зробити якусь збірку на потреби вбогих святих в Єрусалимі. |
| 27 Вирішили, та й винні їм: бо як погани стали спільниками їхніх духових благ, то повинні допомогти їм у тілесних. |
| 28 Коли я це виконаю і вручу їм особисто цю збірку, направлюсь від вас в Еспанію. |
| 29 Я знаю, що коли прийду до вас, то прийду в повноті Христового благословення. |
| 30 Благаю вас, брати, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа - ревно змагатися зо мною в молитвах за мене до Бога, |
| 31 щоб мені вирватися від невірних в Юдеї і щоб служба моя в Єрусалимі була святим приємна; |
| 32 щоб я з радістю прийшов до вас, коли на те воля Божа, і відпочив між вами. |
| 33 Нехай Бог миру буде з усіма вами. Амінь. |
| |
| Глава 16 |
| |
| 1 Поручаю вам Фиву, сестру нашу, служительку Церкви в Кенхреях; |
| 2 щоб ви її прийняли у Господі, як святим личить, та щоб допомогли їй у кожній справі, в якій би вона вас тільки потребувала, бо вона багатьом стала у пригоді та й мені самому. |
| 3 Вітайте Прискиллу та Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, |
| 4 які за мою душу шию свою клали, яким не лише я один дякую, але також усі Церкви поган; |
| 5 вітайте також їхню домашню Церкву. Вітайте Епенета, улюбленого мого, що є первісток Ахаї для Христа. |
| 6 Вітайте Марію, що багато для вас трудилася. |
| 7 Вітайте Андроніка та Юнію, родичів моїх і співв'язнів, що є визначні між апостолами, які випередили мене в Христі. |
| 8 Вітайте Ампліята, улюбленого у Господі. |
| 9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і Стахія, улюбленого мого. |
| 10 Вітайте Апелла, випробуваного в Христі. |
| 11 Вітайте Аристовулових. Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте Наркисових, що в Господі. |
| 12 Вітайте Трифену і Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персіду, що багато трудилась у Господі. |
| 13 Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і його та мою матір. |
| 14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Гермеса, Патроваса, Герму і братів, що з ними. |
| 15 Вітайте Філолога та Юлію, Нерея і його сестру, Олімпія і всіх святих, що з ними. |
| 16 Вітайте один одного святим поцілунком. Усі Церкви Христові вас вітають. |
| 17 Благаю вас, брати, остерігайтеся тих, що ширять незгоди та зневіру проти науки, якої ви навчились, і уникайте їх; |
| 18 бо такі служать не Господові нашому Христові, а власному череву і милими та піднесеними словами зводять серця простодушних. |
| 19 Ваша слухняність дійшла до всіх. Ви - моя радість, але я хочу, щоб ви були мудрі в доброму і від зла чисті. |
| 20 Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами. Благодать Господа нашого; Ісуса Христа (хай буде) з вами. |
| 21 Вітає вас мій співробітник Тимотей, як також Лукій, Ясон та Сосипатр, мої родичі. |
| 22 Вітаю вас у Господі я, Терцій, що написав цього листа. |
| 23 Вітає вас Ґай, гостинний для мене і всієї Церкви. |
| 24 Вітає вас Ераст, скарбник міський, і брат Кварт. |
| 25 Тому ж, хто може вас утвердити згідно з моєю Євангелією та з проповідуванням Ісуса Христа, згідно з відкриттям тайни, промовчаної протягом відвічних часів, |
| 26 а тепер же об'явленої через писання пророків, за веліннями предвічного Бога, розголошеної ж для всіх народів, щоб вони повинувалися вірі, - |
| 27 Богові, єдиному мудрому, через Ісуса Христа, слава на віки вічні. Амінь. |
