|
Євангеліє від Луки |
| |
|
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] |
| |
| Глава 1 |
| |
| 1 Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, |
| 2 як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, |
| 3 вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле, |
| 4 щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв. |
| 5 Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета. |
| 6 Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. |
| 7 Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. |
| 8 І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, |
| 9 згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. |
| 10 А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. |
| 11 Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. |
| 12 Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. |
| 13 Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. |
| 14 І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; |
| 15 бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, |
| 16 і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. |
| 17 І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” |
| 18 Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” |
| 19 Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. |
| 20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” |
| 21 Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. |
| 22 Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. |
| 23 А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. |
| 24 Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи: |
| 25 “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” |
| 26 Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет, |
| 27 до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія. |
| 28 Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.” |
| 29 Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. |
| 30 Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. |
| 31 Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус. |
| 32 Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, |
| 33 і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.” |
| 34 А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” |
| 35 Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. |
| 36 Ось твоя родичка Єлисавета - вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; |
| 37 нічого бо немає неможливого в Бога.” |
| 38 Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї. |
| 39 Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. |
| 40 Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. |
| 41 І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом |
| 42 і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. |
| 43 І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? |
| 44 Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні. |
| 45 Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.” |
| 46 І мовила Марія: “Величає душа моя Господа |
| 47 і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, |
| 48 бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. |
| 49 Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я. |
| 50 Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його. |
| 51 Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. |
| 52 Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; |
| 53 наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. |
| 54 Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, |
| 55 як обіцяв був батькам нашим -Авраамові і його потомству повіки.” |
| 56 Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого. |
| 57 Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. |
| 58 Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. |
| 59 Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія; |
| 60 його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.” |
| 61 Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.” |
| 62 І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. |
| 63 І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались. |
| 64 Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога. |
| 65 І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. |
| 66 Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним. |
| 67 А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: |
| 68 “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій |
| 69 і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого; |
| 70 як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків, |
| 71 що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять, |
| 72 що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій; |
| 73 клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові, |
| 74 що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно |
| 75 у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш. |
| 76 А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, |
| 77 дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, |
| 78 завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, |
| 79 щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.” |
| 80 Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві. |
| |
| Глава 2 |
| |
| 1 Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. |
| 2 Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. |
| 3 І йшли всі записатися, - кожний у своє місто. |
| 4 Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида, |
| 5 щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна. |
| 6 І от коли вони були там, настав їй час родити, |
| 7 і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді. |
| 8 Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. |
| 9 Аж ось ангел Господній їм з'явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. |
| 10 Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: |
| 11 Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. |
| 12 І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.” |
| 13 І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: |
| 14 “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.” |
| 15 І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об'явив нам.” |
| 16 І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах. |
| 17 Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп'ятко; |
| 18 і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. |
| 19 Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці. |
| 20 А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано. |
| 21 Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус - ім'я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні. |
| 22 І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом, |
| 23 як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”,- |
| 24 і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.” |
| 25 А був в Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. |
| 26 Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа. |
| 27 Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, |
| 28 він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: |
| 29 “Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, |
| 30 бо мої очі бачили твоє спасіння, |
| 31 що ти приготував перед усіма народами; |
| 32 світло на просвіту поганам, і славу твого люду - Ізраїля.” |
| 33 Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього. |
| 34 Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, |
| 35 та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.” |
| 36 Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; |
| 37 зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. |
| 38 І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму. |
| 39 І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. |
| 40 Хлоп'я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. |
| 41 Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. |
| 42 І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято. |
| 43 Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. |
| 44 Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими, |
| 45 а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати. |
| 46 Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. |
| 47 Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям. |
| 48 Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.” |
| 49 Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?” |
| 50 Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм. |
| 51 І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці. |
| 52 Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей. |
| |
| Глава 3 |
| |
| 1 П'ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Ірод - четверовласником Галилеї, Филип же, його брат, четверовласником краю Ітуреї та Трахонітіди, а Лісаній четверовласником Авілени, |
| 2 за первосвящеників Анни та Каяфи, слово Боже було до Йоана, сина Захарії, в пустині. |
| 3 І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів, |
| 4 як писано в книзі віщувань пророка Ісаї: “Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки його. |
| 5 Кожна долина заповниться, кожна гора й горб знизиться, нерівне вирівняється, дороги вибоїсті стануть гладкі, |
| 6 а кожна людина побачить спасіння Господнє.” |
| 7 Він, отже, говорив до людей, що приходили христитися до нього: “Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву? |
| 8 Чиніть плоди, достойні покаяння, і не беріться говорити собі: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей для Авраама. |
| 9 Ба вже і сокира прикладена до кореня дерев: кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте в вогонь.” |
| 10 Люди питали його: “Що ж нам робити?” |
| 11 Він відповів їм: “Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить.” |
| 12 Прийшли також митарі христитись і йому мовили: “Учителю, що маємо робити?” |
| 13 А він сказав їм: “Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть.” |
| 14 Вояки теж його питали: “А ми що маємо робити?” Він відповів їм: “Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею.” |
| 15 А із-за того, що люди вижидали (Месії), кожен сам у собі розмірковував про Йоана, чи не він часом Христос. |
| 16 Йоан, звертаючись до всіх, озвався: “Я вас хрищу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв'язати ремінь від взуття. Той буде вас христити Духом Святим і вогнем. |
| 17 Його лопата в руці в нього, щоб вичистити тік свій і зібрати пшеницю в свою клуню, а полову спалити вогнем невгасимим.” |
| 18 Навчаючи ж багато й іншого, він звіщав народові Добру Новину. |
| 19 Тим часом четверовласник Ірод, якому Йоан докоряв за Іродіяду, жінку його брата, і за все, що Ірод накоїв, |
| 20 додав ще й це до того всього, що замкнув Йоана до в'язниці. |
| 21 Коли ввесь народ христився, і коли Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, |
| 22 і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: “Ти - мій Син любий, тебе я вподобав.” |
| 23 Сам же Ісус, коли розпочинав (свою діяльність), мав яких років тридцять і, як гадали, був сином Йосифа, сина Елі, |
| 24 сина Маттата, сина Леві, сина Мелхі, сина Янная, сина Йосифа, |
| 25 сина Маттатії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая, |
| 26 сина Маата, сина Маттатії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода, |
| 27 сина Йоаннана, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салатіїла, сина Нері, |
| 28 сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера, |
| 29 сина Ісуса, сина Еліезера, сина Йоріма, сина Маттата, сина Леві, |
| 30 сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима, |
| 31 сина Мелеа, сина Менни, сина Маттата, сина Натана, сина Давида, |
| 32 сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона, |
| 33 сина Амінадава, сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди, |
| 34 сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора, |
| 35 сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали, |
| 36 сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха, |
| 37 сина Матусали, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеела, сина Каїнама, |
| 38 сина Еноса, сина Сита, сина Адама, сина Бога. |
| |
| Глава 4 |
| |
| 1 Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, |
| 2 де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів. |
| 3 А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.” |
| 4 Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.” |
| 5 Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу, |
| 6 і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. |
| 7 Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.” |
| 8 Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.” |
| 9 Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; |
| 10 писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; |
| 11 і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.” |
| 12 Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.” |
| 13 І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу. |
| 14 Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні. |
| 15 Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили. |
| 16 І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. |
| 17 Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: |
| 18 “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, |
| 19 оповістити рік Господній сприятливий.” |
| 20 А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. |
| 21 І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.” |
| 22 Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”? |
| 23 А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.” |
| 24 Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині. |
| 25 Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, |
| 26 однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. |
| 27 Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.” |
| 28 Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву |
| 29 і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. |
| 30 Та він, пройшовши серед них, пішов далі. |
| 31 Потім прийшов у Капернаум, у місто галилейське, і навчав їх у суботу. |
| 32 І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади. |
| 33 А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним: |
| 34 “Лиши, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов ти погубити нас? Я знаю, хто ти: ти - святий Божий.” |
| 35 Ісус же погрозив йому, кажучи: “Мовчи і вийди з нього.” І кинувши його перед усіма, демон вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому. |
| 36 Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали: “Що за слово, - що з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!” |
| 37 І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні. |
| 38 Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили. |
| 39 І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати. |
| 40 А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх. |
| 41 А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: “Ти - Син Божий!” Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він - Христос. |
| 42 Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити. |
| 43 А він сказав їм: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.” |
| 44 І проповідував по синагогах у Юдеї. |
| |
| Глава 5 |
| |
| 1 Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, |
| 2 побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. |
| 3 Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. |
| 4 Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” |
| 5 Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” |
| 6 Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. |
| 7 Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. |
| 8 Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” |
| 9 Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; |
| 10 також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” |
| 11 І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним. |
| 12 І от, як він був в однім з міст, з'явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: “Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.” |
| 13 Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже: “Хочу, очисться!” І вмить покинула його проказа. |
| 14 І наказав йому: “Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.” |
| 15 Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. |
| 16 Та він відходив у місця самітні й молився. |
| 17 Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти. |
| 18 Аж; ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед ним покласти. |
| 19 І, не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп'яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. |
| 20 Бачивши їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!” |
| 21 А книжники та фарисеї почали міркувати: “Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?” |
| 22 А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: “Чому так думаєте в серцях ваших? |
| 23 Що легше, сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, - чи сказати: Встань і ходи? |
| 24 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, - мовив розслабленому: “Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому.” |
| 25 І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. |
| 26 А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі.” |
| 27 Після цього він вийшов, побачив митника, Леві на ім'я, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Ходи за мною!” |
| 28 І той, кинувши все, встав і пішов за ним. |
| 29 Потім Леві справив для нього бенкет великий у своїй хаті; була ж там з ними за столом велика сила митарів та інших. |
| 30 Фарисеї та їхні книжники нарікали і, звертаючись до його учнів, говорили: “Чого ви з митарями й грішниками їсте й п'єте?” |
| 31 Ісус у відповідь сказав їм: “Не ті, що при добрім здоров'ї, потребують лікаря, лише - хворі. |
| 32 Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних.” |
| 33 А вони йому сказали: “Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, а твої їдять та п'ють!” |
| 34 Ісус же до них промовив: “Чи ж; можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? |
| 35 Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні.” |
| 36 Він їм сказав також цю притчу: “Ніхто не відриває латки від нової одежини й не пришиває її до старої, а то порве й нову, і латка від нової не підійде до старої. |
| 37 Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, й само вино розіллється, і бурдюки пропадуть. |
| 38 Але треба вливати молоде вино до нових бурдюків. |
| 39 І ніхто, що п'є старе вино, нового не захоче, бо каже: Старе ліпше.” |
| |
| Глава 6 |
| |
| 1 Одного разу в суботу, коли Ісус проходив засіяними ланами, учні його зривали колоски й, розтерши їх руками, їли. |
| 2 Деякі з фарисеїв їм сказали: “Чому ви робите те, чого не годиться робити в суботу?” |
| 3 Ісус відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним? |
| 4 Як він увійшов у дім Божий, взяв жертовні хліби, їв їх і давав тим, що були з ним, - хліби, яких не дозволено їсти, хіба що тільки самим священикам?” |
| 5 Далі сказав їм: “Син Чоловічий - Владика і суботи.” |
| 6 Раз якось, другої суботи, ввійшов він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік з сухою правою рукою. |
| 7 От книжники та фарисеї почали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб знайти якенебудь оскарження на нього. |
| 8 Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, який мав суху руку: “Підведись і стань посередині!” Підвівся той і став. |
| 9 Тоді Ісус до них промовив: “Питаю вас: Чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя, чи погубити?” |
| 10 І поглянувши кругом на всіх них, сказав до нього: “Простягни свою руку!” Той зробив так, і його рука стала здорова. |
| 11 Вони ж наповнилися люті й змовлялися між собою, що їм Ісусові зробити б. |
| 12 Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога. |
| 13 А як настав день, покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: |
| 14 Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Йоана, Филипа, Вартоломея, |
| 15 Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота, |
| 16 Юду, сина Якова та Юду Іскаріотського, який став зрадником. |
| 17 Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. |
| 18 Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. |
| 19 Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. |
| 20 Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже. |
| 21 Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. |
| 22 Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради. |
| 23 Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні. |
| 24 Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу. |
| 25 Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати. |
| 26 Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні. |
| 27 А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять, |
| 28 благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають. |
| 29 Тому, хто б'є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі. |
| 30 Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся. |
| 31 І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. |
| 32 Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. |
| 33 І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять. |
| 34 І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. |
| 35 Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. |
| 36 Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. |
| 37 Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься. |
| 38 Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.” |
| 39 Він їм сказав також і притчу: “Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму? |
| 40 Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель. |
| 41 Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш? |
| 42 І як можеш сказати братові твоєму: Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, - ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. |
| 43 Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий. |
| 44 Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду. |
| 45 Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж - з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста. |
| 46 Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я говорю? |
| 47 Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, - покажу вам на кого він схожий. |
| 48 Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре. |
| 49 Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика.” |
| |
| Глава 7 |
| |
| 1 Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум. |
| 2 А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього. |
| 3 Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і вирятував слугу його. |
| 4 Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи: “Він достойний, щоб ти йому зробив це: |
| 5 любить бо народ наш і збудував нам синагогу.” |
| 6 І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати: “Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю. |
| 7 Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій. |
| 8 Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному: Іди, і той іде; а іншому: Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму: Зроби це, і той робить.” |
| 9 Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним: “Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.” |
| 10 І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим. |
| 11 Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу. |
| 12 Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста. |
| 13 Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: “Не плач.” |
| 14 І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: “Юначе, кажу тобі, встань!” |
| 15 І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері. |
| 16 Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: “Великий пророк устав між нами”, і: “Бог навідався до народу свого.” |
| 17 Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні. |
| 18 Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів |
| 19 і послав їх до Господа сказати: “Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?” |
| 20 Прийшовши ті мужі до нього, кажуть: “Йоан Христитель послав нас до тебе спитати: Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?” |
| 21 Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння. |
| 22 У відповідь Ісус сказав їм: “Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина; |
| 23 і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.” |
| 24 А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: “На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? |
| 25 На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м'які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах. |
| 26 На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка. |
| 27 Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою. |
| 28 Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім - більший від нього.” |
| 29 І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана. |
| 30 А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього. |
| 31 “До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? До кого ж вони подібні? |
| 32 Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної, та ви не плакали! |
| 33 Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п'є вина, а ви кажете: Він біса має! |
| 34 Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п'є, а ви кажете: Це ненажера і п'яниця, приятель митарів та грішників. |
| 35 І всі діти мудрости виправдали її.” |
| 36 Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. |
| 37 Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку |
| 38 і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. |
| 39 Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! |
| 40 Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”. |
| 41 “Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. |
| 42 А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?” |
| 43 Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.” |
| 44 І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. |
| 45 Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. |
| 46 Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. |
| 47 Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.” |
| 48 Потім сказав до жінки: “Прощаються тобі гріхи.” |
| 49 І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає? |
| 50 До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.” |
| |
| Глава 8 |
| |
| 1 По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять |
| 2 і деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів, |
| 3 Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків. |
| 4 А коли зібралася сила народу, і з усіх міст приходили до нього, Ісус сказав їм у притчі: |
| 5 “Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. |
| 6 Друге упало на камінь і, зійшовши, висхло, бо вогкости не мало. |
| 7 Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила. |
| 8 Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило.” Кажучи це, Ісус голосно мовив: “Хто має вуха слухати, нехай слухає.” |
| 9 Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча. |
| 10 Він сказав їм: “Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли. |
| 11 Ось що значить оця притча: зерно це слово Боже. |
| 12 Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися. |
| 13 Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають. |
| 14 А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду. |
| 15 Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні. |
| 16 Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. |
| 17 Нічого бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло. |
| 18 Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має.” |
| 19 Мати його й брати прийшли були до нього, та зачерез народ не могли до нього доступитись. |
| 20 Його повідомили: “Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.” |
| 21 Він же у відповідь сказав їм: “Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують.” |
| 22 Одного дня Ісус увійшов до човна з учнями своїми і сказав їм: “Переплиньмо на той бік озера.” І відплили. |
| 23 Як же вони плили, він заснув. Тим часом буря з вітром накинулась на озеро, їх почало заливати, і вони були в небезпеці. |
| 24 І, приступивши, вони збудили його й кажуть: “Наставниче, наставниче, ми гинемо!” Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша. |
| 25 Тоді сказав їм: “Де ваша віра?” Вони ж, налякані й здивовані, один до одного казали: “Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають його?” |
| 26 Вони пристали в краю Геразинськім, що проти Галилеї. |
| 27 Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах. |
| 28 Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним: “Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!” |
| 29 Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в'язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях. |
| 30 Ісус же спитав його: “Як тобі на ім'я?” “Легіон!” - відповів той, багато бо бісів увійшло в нього. |
| 31 І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню. |
| 32 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм. |
| 33 Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло. |
| 34 Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. |
| 35 І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі - і злякались. |
| 36 Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий. |
| 37 Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся. |
| 38 А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи: |
| 39 “Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.” Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому. |
| 40 По повороті Ісус був прийнятий народом, бо всі його чекали. |
| 41 Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім'я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату, |
| 42 бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього. |
| 43 Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, |
| 44 підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою - спинилась її кровотеча. |
| 45 Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.” |
| 46 Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.” |
| 47 Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. |
| 48 Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!” |
| 49 Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.” |
| 50 Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.” |
| 51 Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір'ю дитини. |
| 52 Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.” |
| 53 І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла. |
| 54 А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!” |
| 55 І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти. |
| 56 Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося. |
| |
| Глава 9 |
| |
| 1 Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, |
| 2 і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. |
| 3 Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. |
| 4 В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. |
| 5 А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.” |
| 6 І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди. |
| 7 Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих, |
| 8 інші - що Ілля явився, а ще інші, - що якийсь пророк із давніх устав з мертвих. |
| 9 Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? ” І намагався побачити його. |
| 10 Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда. |
| 11 Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того. |
| 12 День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть: “Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.” |
| 13 А він їм каже: “Дайте ви їм їсти.” Ті відповіли: “У нас усього п'ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.” |
| 14 Було бо їх яких п'ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: “Розсадіть їх гуртами по п'ятдесят приблизно.” |
| 15 Вони так зробили й усіх розсадовили. |
| 16 А він узяв п'ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом. |
| 17 Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів. |
| 18 Одного разу, коли він молився насамоті, а з ним були й його учні, - він спитав їх: “За кого мене мають люди?” |
| 19 Вони ж у відповідь сказали: “За Йоана Христителя, а інші - за Іллю, а ще інші - за якогось із пророків старовинних, що воскрес із мертвих.” |
| 20 “А ви”, спитав їх, “що кажете про мене? Хто я?” Тоді Петро, озвавшись, мовив: “Ти Христос (Помазаник) Божий!” |
| 21 Та й наказав їм гостро про це нікому не говорити. |
| 22 Далі додав: “Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб'ють, та він на третій день воскресне.” |
| 23 Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: “Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною. |
| 24 Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує. |
| 25 Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить? |
| 26 Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів. |
| 27 Я вам кажу по правді, що деякі з отут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать Божого Царства.” |
| 28 Днів з вісім по оцій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись. |
| 29 І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа - біла та блискуча. |
| 30 І ось два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, |
| 31 що, з'явившись у славі, говорили про його смерть, якої він мав зазнати в Єрусалимі. |
| 32 Петро й його товариші були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його славу і двох мужів, що з ним стояли. |
| 33 А коли ці відходили від нього, Петро промовив до Ісуса: “Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсееві й один Іллі.” Він не знав, що говорить. |
| 34 Коли він говорив це, насунулася хмара й огорнула їх, а учні налякались, як ті ввійшли у хмару. |
| 35 І залунав голос з хмари. “Це Син мій, Вибранець, слухайте його!” |
| 36 І коли пролунав цей голос, Ісус один зостався. Учні мовчали, і нічого з того, що бачили, нікому тоді не оповідали. |
| 37 Наступного дня, коли вони зійшли з гори, сила людей його зустріла. |
| 38 І ось якийсь чоловік з народу почав кричати: “Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене. |
| 39 Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе його, і той пускає піну; з великим трудом він його залишає цілком знесиленого. |
| 40 Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не здоліли.” |
| 41 Ісус відповів: “О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!” |
| 42 Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові. |
| 43 Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів: |
| 44 “Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.” |
| 45 Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися його спитати про це слово. |
| 46 Одне спало їм на думку: Хто з них буде найбільший? |
| 47 Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе |
| 48 і сказав їм: “Хто приймає цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той - великий.” |
| 49 Озвався Йоан і каже: “Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.” |
| 50 Ісус же сказав до нього: “Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.” |
| 51 А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму. |
| 52 Отож вислав посланців перед собою. Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати. |
| 53 Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму. |
| 54 Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали: “Господи, хочеш - ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.” |
| 55 Ісус, обернувшись, почав їм докоряти. |
| 56 І вони пішли в інше село. |
| 57 А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.” |
| 58 Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.” |
| 59 До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.” |
| 60 “Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього. “Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.” |
| 61 Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.” |
| 62 Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.” |
| |
| Глава 10 |
| |
| 1 Після цього Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх перед собою в кожне місто й місце, куди сам мав прийти. |
| 2 Він до них промовив: “Жнива великі, а робітників мало. Просіть, отже, Господа жнив, щоб послав робітників на свої жнива. |
| 3 Ідіть, ось я вас посилаю, як ягнят між вовки. |
| 4 Не беріть із собою ні калитки, ні торби, ні сандалів, і нікого в дорозі не вітайте. |
| 5 В який же дім не ввійшли б ви, скажіть перше: Мир домові цьому! |
| 6 І коли там є котрийсь син миру, мир ваш покоїтиметься на ньому; а коли ні, до вас він повернеться. |
| 7 І зоставайтесь у тім домі, споживайте та пийте, що в них є: достоїн бо робітник своєї нагороди. Не переходіть із хати до хати. |
| 8 І в яке місто ви не ввійшли б, і вас приймуть, їжте, що поставлять перед вами; |
| 9 оздоровляйте в ньому хворих і кажіть їм: Наблизилося до вас Царство Боже. |
| 10 Коли ж ви ввійдете в якесь місто, і вас не приймуть, то, вийшовши на їхні вулиці, скажіть: |
| 11 Ми вам обтрушуємо й порох з вашого міста, що прилип до наших ніг; тільки знайте, що Царство Боже близько. |
| 12 Кажу вам: Того дня навіть Содомові буде легше, ніж тому місту. |
| 13 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чуда, що зроблені у вас, вони б давно покаялися, сидячи у веретищі й попелі! |
| 14 Та Тирові й Сидонові легше буде під час суду, ніж вам. |
| 15 Та й ти, Капернауме, невже піднімешся аж до неба? Аж до самого пекла провалишся! |
| 16 Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.” |
| 17 Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: “Господи, навіть і біси коряться нам з-за твого імени.” |
| 18 Він же сказав їм: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. |
| 19 Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу - й ніщо вам не пошкодить. |
| 20 Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.” |
| 21 Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося. |
| 22 Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!” |
| 23 Потім, звернувшися до самих учнів, він промовив: “Щасливі очі, що бачать, що ви бачите. |
| 24 Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.” |
| 25 І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?” |
| 26 А Ісус мовив до нього: “В законі що написано? Як там читаєш?” |
| 27 Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.” |
| 28 “Ти добре відповів”, сказав (Ісус), “роби це й будеш жити.” |
| 29 Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: “А хто мій ближній?” 30. Мовив тоді Ісус, кажучи: “Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого. |
| 30 Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо. |
| 31 Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо. |
| 32 Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився. |
| 33 Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним. |
| 34 На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся. |
| 35 Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?” |
| 36 Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя.” Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само.” |
| 37 Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. |
| 38 Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. |
| 39 Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” |
| 40 Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, |
| 41 одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” |
| |
| Глава 11 |
| |
| 1 Раз якось він молився в якомусь місці, і як закінчив, сказав до нього один з його учнів: “Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх учнів.” |
| 2 А він до них промовив: “Коли ви молитесь, кажіть: Отче, нехай святиться твоє ім'я, нехай прийде твоє Царство. |
| 3 Дай нам кожного дня наш хліб щоденний. |
| 4 І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто нам винен; і не введи нас у спокусу.” |
| 5 Далі до них промовив: “Якби хтось із вас мав приятеля, і той прийшов до нього опівночі Та й сказав до нього: Друже, позич мені три хліби, |
| 6 бо приятель мій прибув до мене з дороги, і я не маю що йому дати, |
| 7 а той зсередини відповів би йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зо мною в ліжку; не можу встати й дати тобі, - |
| 8 кажу вам, що коли й не встане та не дасть тому, що він його приятель, все ж таки з-за його настирливости підведеться і дасть, скільки той потребує. |
| 9 Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. |
| 10 Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. |
| 11 Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? |
| 12 Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? |
| 13 Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!” |
| 14 Ісус виганяв біса, що німий був. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди. |
| 15 Та деякі з них говорили: “Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.” |
| 16 Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба. |
| 17 А він, знаючи думки їх, сказав їм: “Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде. |
| 18 Коли, отже, і Сатана проти себе самого розділився, - як устоїться його царство? Бож кажете, що Велзевулом виганяю бісів. |
| 19 Коли ж Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють ваші сини? Ось чому вони будуть вашими суддями. |
| 20 Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство. |
| 21 Коли хтось сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці. |
| 22 Коли ж надійде хтось сильніший від нього й його подолає, то забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і роздасть його здобич. |
| 23 Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає. |
| 24 Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та, не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов. |
| 25 І, прибувши, знайде його заметеним, прибраним. |
| 26 І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше.” |
| 27 Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” |
| 28 А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.” |
| 29 Коли народ згромадивсь, Ісус почав промовляти: “Рід цей - рід лукавий; він шукає знаку, але знаку йому не дасться, окрім знаку Йони, |
| 30 бо як Йона був знаком для ніневитян, так і Син Чоловічий буде знаком для цього роду. |
| 31 Цариця півдня встане під час суду з людьми оцього роду і його засудить, бо прийшла з кінців світу послухати мудрости Соломона, а ось тут більше від Соломона! |
| 32 Ніневитяни встануть з цим родом під час суду і його засудять, бо вони покаялись на проповіді Йони, та ось тут більше від Йони. |
| 33 Ніхто не світить світла й не кладе його у сховок, ані під посудину, але на свічник, щоб ті, що входять, бачили ясність. |
| 34 Світло твого тіла - твоє око. Коли око твоє здорове, все твоє тіло світле; коли ж воно недуже, все тіло твоє темне. |
| 35 Гляди, отже, чи світло, що в тобі, не є темрява. |
| 36 Коли, отже, все тіло твоє - світле й нічого темного не має, воно буде все в світлі, так, наче б освічувало тебе світло (своїм) сяйвом.” |
| 37 Коли він говорив іще, якийсь фарисей запросив його на обід до себе. Ісус увійшов і сів за столом. |
| 38 Побачивши це, фарисей здивувався, що він перш не зробив обмивань перед обідом. |
| 39 Господь сказав до нього: “От ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства. |
| 40 Безумні! Чи ж той, що зробив верх, чи не зробив і середини? |
| 41 Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте. |
| 42 Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м'яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу! І це треба було робити, і того не лишати. |
| 43 Горе вам, фарисеї, що любите перші місця в синагогах та привітання на майданах. |
| 44 Горе вам, бо ви, як оті гроби непомітні, по яких люди зверху ходять і не знають того.” |
| 45 Озвавсь тоді один із учителів закону: “Учителю! - кажучи це, ти й нас ображаєш.” |
| 46 Він же відповів: “Горе й вам, учителям закону, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж до тих тягарів і пальцем не доторкнетеся. |
| 47 Горе вам, що будуєте гроби пророкам, а це ваші батьки їх убили! |
| 48 Ви так стаєте свідками й даєте згоду вчинкам батьків ваших: вони їх повбивали, а ви будуєте їм гроби! |
| 49 Тому й каже мудрість Божа: Я їм пошлю пророків і апостолів; вони деяких з них уб'ють, а деяких будуть гонити, |
| 50 щоб цей рід відповів за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, |
| 51 від крови Авеля до крови Захарії, забитого між вівтарем і храмом. Так, я кажу вам: Рід цей здасть за те рахубу! |
| 52 Горе вам, учителям закону, бо ви взяли ключ знання! Самі ви не ввійшли і тим, що хотіли ввійти, заборонили.” |
| 53 І як він вийшов звідти, книжники та фарисеї почали сильно на нього нападати й ставити йому різні питання, |
| 54 чигаючи так, щоб несподівано піймати якесь слово з уст його. |
| |
| Глава 12 |
| |
| 1 Тим часом, як зібралася тьма народу, так що одне одного топтало, він почав говорити перш до своїх учнів: “Остерігайтесь фарисейської закваски, тобто лицемірства. |
| 2 Нічого бо нема захованого, що б не відкрилося, і скритого, що б не виявилось. |
| 3 Ось чому те, що ви потемки сказали, почується при світлі; і те, що на вухо ви говорили десь по сховках, оголоситься на крівлях. |
| 4 Кажу вам, моїм друзям: Не бійтесь тих, що убивають тіло, а потім більш нічого заподіяти не можуть. |
| 5 Я покажу вам, кого треба боятись: бійтеся того, що, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам: Того бійтесь. |
| 6 Хіба п'ять горобців не продаються за два шаги? А ні один з них не забутий у Бога. |
| 7 Ба навіть і волосся на голові у вас усе пораховане. Не бійтесь: ви вартісніші за багатьох горобців! |
| 8 Кажу вам: Кожен, хто визнає мене перед людьми, і Син Чоловічий визнає такого перед ангелами Божими. |
| 9 Хто ж мене відречеться перед людьми, того і я відречуся перед ангелами Божими. |
| 10 І всякому, хто скаже слово проти Сина Чоловічого, воно проститься йому; а тому, хто хулитиме Святого Духа, не проститься. |
| 11 Коли вас приведуть у синагоги, до урядів та до влади, не клопочіться тим, як або що вам відповісти, або що казати, |
| 12 бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити.” |
| 13 Відізвався до нього хтось із народу: “Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.” |
| 14 Ісус промовив до нього: “Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?” |
| 15 Далі промовив до них: “Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя.” |
| 16 І він розповів їм цю притчу: В одного багача земля вродила гарно. |
| 17 І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій! |
| 18 І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток |
| 19 та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися! |
| 20 А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? |
| 21 Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.” |
| 22 Далі сказав до своїх учнів: “Тому кажу вам: Не журіться про життя ваше, що їстимете, ані про тіло, в що вдягнетеся; |
| 23 бо життя більше від їжі й тіло від одежі. |
| 24 Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть; нема в них ні комори, ні стодоли, а проте Бог їх годує. Оскільки більше варті ви від птахів! |
| 25 Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть? |
| 26 коли, отже, і це найменше понад вашу силу, чому клопочетесь про інше? |
| 27 Погляньте на лілеї як ростуть: не працюють і не прядуть, а, кажу вам, що навіть Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них. |
| 28 Коли, отже, траву на полі, що сьогодні стоїть, а завтра буде кинута до печі, Бог отак одягає, то скільки більше вас, маловіри! |
| 29 І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться! |
| 30 Бо того всього шукають народи цього світу; Отець же ваш знає, що вам воно потрібне. |
| 31 Отож, шукайте його Царства, а це вам додасться. |
| 32 Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство. |
| 33 Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються; невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить. |
| 34 Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце. |
| 35 Нехай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені. |
| 36 Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає. |
| 37 Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити. |
| 38 І як прийде о другій чи о третій сторожі й так усе знайде, щасливі вони. |
| 39 Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі. |
| 40 І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде.” |
| 41 Тут Петро озвався: “Господи, чи ти до нас кажеш цю притчу, чи й до всіх?” |
| 42 А Господь відповів: “Хто ж це той вірний і кмітливий управитель, якого пан настановить над челяддю своєю, щоб дати їй у визначену пору мірку пшениці? |
| 43 Щасливий той слуга, пан якого, прийшовши, знайде, що він так робить. |
| 44 Істинно кажу вам, що він його поставить над своїм маєтком. |
| 45 Коли ж слуга той скаже в своїм серці: Бариться мій пан, не приходить, - і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та й упиватись, |
| 46 то пан того слуги прийде дня, якого він не сподіється, й години, якої він не знає, і відлучить його та й між невірними призначить йому долю. |
| 47 Той, що, знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по його волі, буде тяжко битий. |
| 48 А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають. |
| 49 Вогонь прийшов я кинути на землю - і як я прагну, щоб він вже розгорівся! |
| 50 Хрищення маю я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться. |
| 51 Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, - але розділ. |
| 52 Віднині бо в одній хаті, де п'ятеро, і ті будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох. |
| 53 Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти дочки й дочка проти матері, свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.” |
| 54 А промовив він ще до народу: “Коли ви бачите хмару, що виступає на заході, ви зараз кажете: Дощ буде, - і так воно буває. |
| 55 І коли дме південний вітер, ви кажете: Спека буде, - і так буває. |
| 56 Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати; як же воно, що не розпізнаєте часу цього? |
| 57 Чому самі з себе ви не судите, що справедливе? |
| 58 Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в'язниці. |
| 59 Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага.” |
| |
| Глава 13 |
| |
| 1 Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами. |
| 2 Озвавшись, він сказав їм: “Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? |
| 3 Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само. |
| 4 Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? |
| 5 Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.” |
| 6 І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов. |
| 7 Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще? |
| 8 А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. |
| 9 Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.” |
| 10 Ісус навчав в одній з синагог у суботу. |
| 11 Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. |
| 12 Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.” |
| 13 І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. |
| 14 Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.” |
| 15 Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? |
| 16 Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?” |
| 17 І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив. |
| 18 Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти? |
| 19 Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках. |
| 20 І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже? |
| 21 Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.” |
| 22 Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. |
| 23 Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм: |
| 24 “Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть. |
| 25 І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви. |
| 26 Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. |
| 27 Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду! |
| 28 Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні. |
| 29 Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім. |
| 30 Тоді останні стануть першими, а перші - останніми.” |
| 31 Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому: “Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.” |
| 32 Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся. |
| 33 Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. |
| 34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, - та ви не захотіли! |
| 35 Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам: Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете: Благословен той, що приходить в ім'я Господнє!” |
| |
| Глава 14 |
| |
| 1 Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали. |
| 2 Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку. |
| 3 Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?” |
| 4 Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив. |
| 5 До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?” |
| 6 І вони не могли нічого йому на це відповісти. |
| 7 Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу: |
| 8 “Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе, |
| 9 і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце. |
| 10 А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою. |
| 11 Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.” |
| 12 Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати; |
| 13 але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих. |
| 14 І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, - тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.” |
| 15 Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.” |
| 16 А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. |
| 17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. |
| 18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. |
| 19 Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. |
| 20 А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. |
| 21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. |
| 22 Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще. |
| 23 Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився. |
| 24 Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.” |
| 25 Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив: |
| 26 “Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем. |
| 27 Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем. |
| 28 Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити, |
| 29 щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, |
| 30 мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити! |
| 31 Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? |
| 32 Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру. |
| 33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем. |
| 34 Сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити? |
| 35 Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!” |
| |
| Глава 15 |
| |
| 1 Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути. |
| 2 А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.” |
| 3 Тоді Ісус сказав до них цю притчу: |
| 4 “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? |
| 5 А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі |
| 6 й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась. |
| 7 Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння. |
| 8 Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде? |
| 9 А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила. |
| 10 Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.” |
| 11 Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини. |
| 12 Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток. |
| 13 Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. |
| 14 І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. |
| 15 Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. |
| 16 І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому. |
| 17 Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. |
| 18 Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! |
| 19 Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів. |
| 20 І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. |
| 21 Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином. |
| 22 А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. |
| 23 Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, |
| 24 бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися. |
| 25 А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. |
| 26 Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. |
| 27 Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим. |
| 28 Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. |
| 29 А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. |
| 30 Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля. |
| 31 Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє. |
| 32 А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.” |
| |
| Глава 16 |
| |
| 1 І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра. |
| 2 Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити. |
| 3 І почав управитель міркувати: Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся. |
| 4 Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе. |
| 5 Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму? |
| 6 Сто мір оливи, -відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п'ятдесят. |
| 7 Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? - Сто корців пшениці, відповів той. - Візьми твою розписку, напиши вісімдесят. |
| 8 І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла. |
| 9 І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні. |
| 10 Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний. |
| 11 Коли ви, отже, з неправними грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве? |
| 12 І коли ви в чужім добрі не були вірні, хто вам дасть ваше? |
| 13 Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує. Не можете служити Богові й мамоні.” |
| 14 Чули все це фарисеї, які любили гроші, і насміхалися з нього. |
| 15 А він до них промовив: “Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе - осоружне Богові. |
| 16 Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього. |
| 17 Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону. |
| 18 Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб. |
| 19 Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішне. |
| 20 Убогий же якийсь, на ім'я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий; |
| 21 він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його. |
| 22 Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали. |
| 23 В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, |
| 24 і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум'ї цім. |
| 25 Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся. |
| 26 А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять. |
| 27 Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого; |
| 28 я маю п'ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки. |
| 29 Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають. |
| 30 Той відповів: Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються. |
| 31 А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.” |
| |
| Глава 17 |
| |
| 1 Ісус сказав до своїх учнів: “Неможливо, щоб не з'являлися спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять. |
| 2 Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив'язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих. |
| 3 Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому. |
| 4 І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, - прости йому.” |
| 5 Апостоли сказали Господові: “Додай нам віри.” |
| 6 Господь же сказав: “Якби ви мали віру, як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: Вирвися з корінням і посадися в морі, - і вона б послухала вас. |
| 7 Хто з вас, мавши слугу, орача або пастуха, скаже до нього, коли він прийде з поля: Іди мерщій та сідай до столу? |
| 8 А чи не скаже йому радше: Зготуй мені щось на вечерю та підпережись мені служити, поки я буду їсти й пити, а потім ти будеш їсти й пити? |
| 9 Чи буде дякувати слузі (тому) за те, що виконав наказане? |
| 10 Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити.” |
| 11 Одного разу, простуючи до Єрусалиму, Ісус проходив між Самарією і Галилеєю. |
| 12 Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека. |
| 13 Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!” |
| 14 Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися. |
| 15 Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. |
| 16 І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин. |
| 17 Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев'ять? |
| 18 І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?” |
| 19 І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.” |
| 20 Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно; |
| 21 ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами.” |
| 22 Далі сказав він до учнів: “Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день Сина Чоловічого, та не побачите. |
| 23 Скажуть вам: Ось він тут! - або: Он він там! - не йдіть і не шукайте! |
| 24 Бо, як блискавка, що, блиснувши, світить з одного краю неба до другого, так буде свого дня Син Чоловічий. |
| 25 А перше він мусить багато страждати й бути відкинутим цим родом. |
| 26 Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого: |
| 27 їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і надійшов потоп, і вигубив усіх їх. |
| 28 Так само сталось і за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; |
| 29 та того дня, коли Лот вийшов з Содому, линуло вогнем і сіркою з неба, і всіх вигубило. |
| 30 Так само буде й того дня, як об'явиться Син Чоловічий. |
| 31 Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад. |
| 32 Згадайте собі жінку Лота. |
| 33 Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим. |
| 34 Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, а другого зоставлять. |
| 35 Дві жінки молотимуть укупі: одну з них візьмуть, другу ж зоставлять. |
| 36 [Двоє будуть на полі: одного візьмуть, а другий лишиться].” |
| 37 Тоді вони його спитали: “Де, Господи?” Він відповів їм: “Де труп, там й орли зберуться.” |
| |
| Глава 18 |
| |
| 1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом. |
| 2 І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. |
| 3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника! |
| 4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, |
| 5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.” |
| 6 Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже! |
| 7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них? |
| 8 Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?” |
| 9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу: |
| 10 “Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар. |
| 11 Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. |
| 12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. |
| 13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! |
| 14 Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений.” |
| 15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. |
| 16 Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. |
| 17 Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.” |
| 18 Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” |
| 19 А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог. |
| 20 Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.” |
| 21 Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.” |
| 22 Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.” |
| 23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. |
| 24 Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! |
| 25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.” |
| 26 А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?” |
| 27 Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.” |
| 28 Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.” |
| 29 Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, |
| 30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.” |
| 31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться. |
| 32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, |
| 33 і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.” |
| 34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив. |
| 35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. |
| 36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. |
| 37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. |
| 38 І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!” |
| 39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!” |
| 40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: |
| 41 “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, - сказав той, - “щоб я прозрів!” |
| 42 Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.” |
| 43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові. |
| |
| Глава 19 |
| |
| 1 Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто). |
| 2 А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий. |
| 3 Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. |
| 4 Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою. |
| 5 Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.” |
| 6 І зліз той швидко і прийняв його радо. |
| 7 Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.” |
| 8 А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.” |
| 9 Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. |
| 10 Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.” |
| 11 Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись. |
| 12 Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім. |
| 13 Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся. |
| 14 Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами! |
| 15 І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав. |
| 16 Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять. |
| 17 Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами. |
| 18 І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін. |
| 19 Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами. |
| 20 Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, |
| 21 бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. |
| 22 А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. |
| 23 Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками. |
| 24 І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін. |
| 25 Пане! -сказали йому, - він має вже десять! |
| 26 Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. |
| 27 А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.” |
| 28 Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму. |
| 29 І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів, |
| 30 кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть. |
| 31 Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? - ви скажете: Господь його потребує.” |
| 32 Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм. |
| 33 Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?” |
| 34 Ті відповіли: “Господь його потребує”. |
| 35 А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса. |
| 36 І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі. |
| 37 А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, |
| 38 кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!” |
| 39 Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.” |
| 40 Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.” |
| 41 І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав, |
| 42 кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима! |
| 43 Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди; |
| 44 вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.” |
| 45 Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців, |
| 46 кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.” |
| 47 І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити, |
| 48 та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього. |
| |
| Глава 20 |
| |
| 1 Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами |
| 2 і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?” |
| 3 Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені: |
| 4 Йоанове хрищення було з неба чи від людей?” |
| 5 А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, - він спитає: Чому ж ви йому не повірили? |
| 6 А як ми скажемо: Від людей, - увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк. |
| 7 І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).” |
| 8 А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.” |
| 9 І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час. |
| 10 Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. |
| 11 І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. |
| 12 Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали. |
| 13 Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хібащо мого улюбленого сина? Може його пошанують? |
| 14 Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась. |
| 15 І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника? |
| 16 Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!” |
| 17 Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним? |
| 18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде - роздавить.” |
| 19 Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу. |
| 20 І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника. |
| 21 І ті спитали його: “Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді. |
| 22 Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?” |
| 23 Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них: |
| 24 “Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?” Ті відповіли: “Кесарів.” |
| 25 І він сказав їм: “Віддайте, отже, що кесареве - кесареві, а що Боже - Богові.” |
| 26 І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли. |
| 27 Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили |
| 28 й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму. |
| 29 Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним. |
| 30 Потім другий, |
| 31 і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. |
| 32 Врешті, померла й жінка. |
| 33 Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.” |
| 34 Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж. |
| 35 Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; |
| 36 бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони - сини Божі, бувши синами воскресіння. |
| 37 А що мертві воскресають, - це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. |
| 38 Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.” |
| 39 Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.” |
| 40 І не насмілювались вони більше ні про що його питати. |
| 41 І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида? |
| 42 Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене, |
| 43 поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги. |
| 44 Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?” |
| 45 І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників, |
| 46 що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; |
| 47 що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду - вони приймуть строгіше осудження.” |
| |
| Глава 21 |
| |
| 1 Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички. |
| 2 Побачив він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти, |
| 3 і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. |
| 4 Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала.” |
| 5 І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, (Ісус) сказав: |
| 6 “Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, який не був би перевернений.” |
| 7 Тоді вони його спитали: “Учителю, коли ж це буде? І який буде знак, що це має настати?” |
| 8 Він же відповів: “Глядіть, щоб вас не звели: багато бо прийде в моє ім'я і буде казати: Це я, - і: Час наблизився. Не йдіть слідами за ними. |
| 9 Коли почуєте про війни та розрухи, не страхайтеся, бо треба, щоб це сталося спершу, але кінець не зараз.” |
| 10 Тоді сказав їм: “Повстане народ на народ і царство на царство. |
| 11 Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі знаки будуть. |
| 12 Але перед усім цим на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого. |
| 13 І це дасть вам нагоду свідчити. |
| 14 Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, |
| 15 я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити. |
| 16 Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. |
| 17 Вас будуть ненавидіти всі за моє ім'я. |
| 18 Але волосина з голови у вас не пропаде! |
| 19 Вашим стражданням ви спасете душі свої. |
| 20 Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте тоді, що його спустошення наблизилось. |
| 21 Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть з нього; ті ж, що будуть на полях, нехай до нього не входять. |
| 22 Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться. |
| 23 Горе вагітним та тим, що грудьми годують, у ті дні! Бо на землі буде нужда велика й гнів проти народу цього. |
| 24 Вони поляжуть від леза меча й підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не закінчиться час поган. |
| 25 І будуть знаки на сонці, місяці й на зорях, а на землі переполох народів, стривоження шумом моря та його хвилями. |
| 26 Люди змертвіють від страху, очікуючи те, що на світ надійде, бо захитаються небесні сили. |
| 27 Тоді побачать Сина Чоловічого, що йтиме у хмарі з силою і славою великою. |
| 28 Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке.” |
| 29 І він сказав їм притчу: “Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева. |
| 30 Коли вони розпукаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо. |
| 31 Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько. |
| 32 Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не станеться. |
| 33 Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть. |
| 34 Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька, |
| 35 немов сітка, бо він прийде на всіх, які живуть на поверхні всієї землі. |
| 36 Будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином.” |
| 37 Днями Ісус навчав у храмі, а ночами виходив і перебував на горі, званій Оливна. |
| 38 Зранку ж увесь народ приходив до нього в храм, щоб послухати його. |
| |
| Глава 22 |
| |
| 1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха. |
| 2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу. |
| 3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох, |
| 4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати. |
| 5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші. |
| 6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу. |
| 7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. |
| 8 Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.” |
| 9 Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?” |
| 10 Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде, |
| 11 і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху? |
| 12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.” |
| 13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху. |
| 14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. |
| 15 І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати, |
| 16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.” |
| 17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою, |
| 18 бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.” |
| 19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.” |
| 20 Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається. |
| 21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною. |
| 22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.” |
| 23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити. |
| 24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого. |
| 25 Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. |
| 26 Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга. |
| 27 Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить. |
| 28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах, |
| 29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій, |
| 30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля. |
| 31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, |
| 32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.” |
| 33 “Господи”, - сказав Петро до нього, - “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.” |
| 34 А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.” |
| 35 Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?” |
| 36 “Нічого”, - відповіли. Він же до них промовив: “А тепер - хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч. |
| 37 Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, - бо те, що стосується до мене, кінця доходить.” |
| 38 Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!” |
| 39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. |
| 40 Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.” |
| 41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися: |
| 42 “Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!” |
| 43 Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його. |
| 44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю. |
| 45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. |
| 46 І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!” |
| 47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати. |
| 48 А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?” |
| 49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?” |
| 50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. |
| 51 Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його. |
| 52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями! |
| 53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.” |
| 54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека. |
| 55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. |
| 56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!” |
| 57 А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!” |
| 58 Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, - каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!” |
| 59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!” |
| 60 Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень. |
| 61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.” |
| 62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко. |
| 63 Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися |
| 64 і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?” |
| 65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього. |
| 66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій |
| 67 і казали: “Коли ти - Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите; |
| 68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте. |
| 69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.” |
| 70 А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.” |
| 71 “Навіщо нам ще свідки”, - сказали ті, - “самі ми чули з уст його.” |
| |
| Глава 23 |
| |
| 1 Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата. |
| 2 І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він - Христос-Цар.” |
| 3 Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.” |
| 4 Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.” |
| 5 Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.” |
| 6 Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин; |
| 7 а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі. |
| 8 Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо. |
| 9 Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. |
| 10 Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили. |
| 11 Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. |
| 12 І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували. |
| 13 Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ, |
| 14 Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його. |
| 15 Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти. |
| 16 Тож я його покараю і відпущу.” |
| 17 Треба ж було їм одного випустити з-за празника. |
| 18 Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!” |
| 19 Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю. |
| 20 Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову. |
| 21 Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!” |
| 22 І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.” |
| 23 Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти. І крик їхній переміг. |
| 24 Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою. |
| 25 І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще. |
| 26 І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом. |
| 27 Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. |
| 28 Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! |
| 29 Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. |
| 30 Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! - і горбам: Покрийте нас! |
| 31 Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?” |
| 32 З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть. |
| 33 І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. |
| 34 Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб. |
| 35 Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він - Месія Божий, Вибраний!” |
| 36 Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет, |
| 37 примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!” |
| 38 А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це - Цар Юдейський.” |
| 39 Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!” |
| 40 А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? |
| 41 Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.” |
| 42 І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.” |
| 43 Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.” |
| 44 Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години, |
| 45 бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. |
| 46 Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа. |
| 47 Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.” |
| 48 Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди. |
| 49 Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це. |
| 50 І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, - людина добра й праведна, |
| 51 що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства; |
| 52 цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса. |
| 53 Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав. |
| 54 День цей був п'ятниця, і вже заходила субота. |
| 55 Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса. |
| 56 Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали. |
| |
| Глава 24 |
| |
| 1 А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували, |
| 2 й застали камінь, відкочений від гробниці. |
| 3 Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. |
| 4 І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з'явились їм у блискучих шатах. |
| 5 Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими |
| 6 Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи: |
| 7 Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.” |
| 8 І вони пригадали собі його слова; |
| 9 а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим. |
| 10 То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам, |
| 11 але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм. |
| 12 Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося. |
| 13 Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, |
| 14 і розмовляли між собою про те, що сталось. |
| 15 А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, |
| 16 але очі їм заступило, щоб його не пізнали. |
| 17 Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку. |
| 18 Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?” |
| 19 І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім - ділом та словом перед Богом і всім народом, - |
| 20 та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли. |
| 21 А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! |
| 22 Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці, |
| 23 та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий. |
| 24 Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.” |
| 25 А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли! |
| 26 Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?” |
| 27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. |
| 28 Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. |
| 29 Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись. |
| 30 І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. |
| 31 Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них: |
| 32 І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?” |
| 33 І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, |
| 34 які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.” |
| 35 І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба. |
| 36 Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!” |
| 37 Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. |
| 38 Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? |
| 39 Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.” |
| 40 Сказавши це, він показав їм руки й ноги. |
| 41 А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?” |
| 42 Вони подали йому кусень печеної риби. |
| 43 Він узяв його й спожив перед ними. |
| 44 Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.” |
| 45 Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, |
| 46 і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, |
| 47 і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. |
| 48 Ви - свідки того (всього). |
| 49 Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.” |
| 50 І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. |
| 51 А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. |
| 52 Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, |
| 53 і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога. |
